"Весь тиждень на американських гірках прокаталася"

Літній табір з вивчення англійскої мовиЗ 1 по 8 липня 2013 р. в християнському таборі з вивчення англійської мови, який ОХВУ організувало для родин військовослужбовців на Чернігівщині, взяло участь до 70 людей.

Вірним партнером цього проекту є міжнародна військово-християнська організація ACCTS (Асоціація для християнських конференцій, навчання і служіння).

"Хоча цей табір проводиться вже тринадцятий рік поспіль, я приїхала сюди вперше. Після всіх випускних «клопотів» мені хотілося відпочити у спокійній затишній атмосфері і одночасно покращити знання англійської мови. (Тоді я ще думала, що трохи знаю її.)

Гарний відпочинок у таборі ОХВУПісля ночі, проведеної в поїзді, найменше всього мені хотілося ще кудись їхати, хай навіть і зручним автобусом.

Проте табірне містечко, розташоване неподалік Чернігова, зустріло мене прохолодою високих сосен і килимом, гаптованим шишками. Це дійсно затишний куточок і тут можна відпочити і душею, і тілом.

Карусель закрутилася після обіду, коли почалися співбесіди з американцями, поділ на команди і (подумати тільки!) нові завдання на тиждень. Ще не закінчився і перший день, як я стала капітаном команди з рожевими банданами і ритм життя, наче якийсь шалений танець, закрутив мене у самісінький вир подій.

Починається навчальний табірЗнайомилася я зі своїми «рожевими» сподвижниками коли вже стемніло… А до ранку потрібно і назву команди придумати, і девіз, і першими прибігти на шикування ранкове (о 07:00!!!). А ще, як виявилося, у нашій команді майже всі «свіженькі» і теж не знають табірних порядків. Тож довелося мені змінити свої захмарні плани відпочити тихенько, а натомісь на все горло прокричати і назву команди, і девіз. А ви що думали – хто найперше вишикується і найголосніше прокричить, тим і дістанеться зірочка: милосердний жест підбадьорення від найсуровішого вояки, якого я коли-небудь зустрічала, Андрія Бодрова.

Цей кремезний чолов'яга помічав геть усе – хто коли прийшов, у кого як бандана завєязана, у кого руки в кишенях під час виконання гімну, а хто не в той бік повертає голову під команду «струнко», яка команда біжить «не в ногу» і навіть хто спішить розкладати виделки не помолившись. Це було таке всевидяче око табору і горе тому, хто робив щось не так. Особливо діставалося новеньким. Одного дня я вже навіть подумала, що наша команда ніколи йому не догодить. Та й не тільки наша…. Думаю, що насправді в душі він дуже добра і тепла людина, але ця доброта якось так і не виглянула мені.

Його дружина Тетяна навпаки – справжнісінький еталон жіночності. Лагідна, мила, добра, майже завжди усміхнена й уважна, вона була «мамочкою» нашого табору. Я знаю дуже мало жінок, з якими я могла б її порівнювати. Був у нас також і свій капелан, духовним зарядкам і вечірнім проповідям якого я могла б посвятити весь цей номер газети. Це прекрасна людина і духовний лідер, який умів зацікавити нашу молодь будь-якою темою. Ну і звичайно, співочий гурт «Вільні крила», який просто штурмував наповнений молоддю зал. Пісню «Кораблик бумажный» у їхньому виконанні я запамятаю надовго. І ще багато, багато інших людей – перекладачів, американців, інших капітанів та і взагалі всіх учасників табору…

Учасники та викладачі таборуУ нашій команді було три американці, перекладач і десять енергійних, талановитих і веселих нас. Про нас розповідати не буду, ви ж і так розумієте, що ми були найкращі, а ось про американців варто.

Рас, найстарший із них, вів біблійні уроки. Для мене ці уроки стали відкриттям – хоч я не сподівалася почути щось нове, вийшло якраз навпаки, і я згадую його як духовного наставника. Рут, ця мила і тиха дівчина, змогла якось непомітно навчити нас не боятися новий англійських слів і вже через декілька днів у нашій групі на її уроці ми майже могли обійтися без перекладача. Вона стала для мене прикладом скромності й простоти у відношеннях з іншими. Ну а Чед - це такий собі вісімнадцятирічний клубок енергії, якого просто не можна вимотати до кінця. Мені здавалося, що навіть втомлений спокійно посидіти він не зможе. І ще з нами була Світлана, справжня українська красуня-перекладач, без якої ми б не ризикнули знайомитися з американцями.

Веселі командні конкурсиНа жаль, не маю можливості описати детально всі наші витівки й пригоди – на це потрібно більше обсягу, ніж може вмістити одна новина.

Скажу тільки, що в мене взагалі не було часу думати про щось своє – постійно конкурси, змагання, які вимагають підготовки, цікаві ігри, уроки й багато-багато іншого.

Наступного дня був вечір представлення команд і всі змагалися за свої команди, середа стала українським днем і таке різноманіття вишиванок і дівочих віночків я бачила лише на фестивалях.

"Українські дні" в таборіВечірня програма також зобовязала нас підготувати постановку на українську тематику.

Четвер відзначили американським днем і в нашому меню вечірньому з'явилися хот-доги, чіпси й кока-кола.

П'ятницю назвали днем великої табірної гри й, повірте мені, я давно так швидко не бігала, як тоді.

Табірне шоу "Україна має таланти" Ну а субота – табірне шоу «Україна має таланти», де було представлено найрізноманітніші номери.

І головний результат всього цього табору – недільний вечір, коли багато молодих людей зробили вибір в своєму житті на користь Ісуса Христа.

Дав би Господь, щоб цей вибір не обмежився лише табором, а вплинув на все їхнє життя."

Учасники табору з грамотамиАнастасія Новосьолова

м. Стрий, Львівська обл.

 

Радимо почитати

  • Бессмертный квартет +

    Ранним утром 3 февраля 1943 года американские моряки с транспортного судна «Дорчестер», дрожа от холода, наблюдали, как их корабль медленно погружается в бездонную пучину Северной Атлантики. Всматриваясь в темноту, изредка прорезаемую вспышками сигнальных ракет, они силились рассмотреть силуэты четырех человек, которые остались стоять на палубе, взявшись за руки. Детальніше
  • Дилеммы в бою +

    В жизни каждого христианина рано или поздно наступает момент, когда он встает перед сложным выбором, как ему поступить в сложившихся обстоятельствах. В таких случаях верующему человеку необходимо принять то единственно правильное решение, которое не идет вразрез с учением Христа. Детальніше
  • Последние встречи перед лицом смерти +

    В августе 1943 года я поступил на действительную службу. После того, как прошел курс обязательной военной подготовки, я был направлен на работу в крупный госпиталь. С марта 1944 года на протяжении 14 месяцев мы заботились о лечении раненых и больных. В июне 1945 мы переправились через Ла-Манш во Францию и 15 июля прибыли в Германию. Детальніше
  • 1