Господь підтримує тих, чиї серця віддані Йому

Шановний читачу газети "Час"Ч", сьогодні ми розповімо про чоловіка на ім'я Пінхас, який жив на Землі понад три тисячі років тому. Але, незважаючи на такий давній час, Біблія дуже точно розповідає нам про те, що Пінхас свого часу добре ніс військову службу.

Так зокрема про нього сказано: "Корахівці, на праці служби, стерегли пороги скинії, а їхні батьки були над Господнім табором, стерегли вхід. І Пінхас був над ними колись зверхником, і Господь був із ним" (1Хроніки 9:19-20). Кажучи сучасною військовою мовою, він відповідав за організацію і несення гарнізонної та вартової служби в пересувному ізраїльському таборі, в якому тоді перебувало понад три мільйони людей. Пінхаса ще можна назвати військовим комендантом табору, в якому був особливий і недоступний для інших народів об'єкт, що посилено охоронявся, серце табору - переносний наметовий храм-скинія, в якому обіцяв перебувати Бог. У скинії знаходився Ковчег Заповіту, в якому лежали дві кам'яні плити-скрижалі з викарбуваними на них десятьма Божими заповідями, і ще деякі священні для ізраїльтян речі.

Господь був із Пінхасом. Це означає, що цей воїн не просто прагнув добре виконувати свої службові обов'язки, але й те, що Сам Бог до його старання докладав Свою допомогу, Своє благословення. Слід зазначити, що коли мова йде про воїнів часів Старого і Нового Заповітів, то це означає, що вони виконували не тільки звичні для нас функції, притаманні саме представникам сучасних збройних сил, але й функції прикордонників, правоохоронців, збирачів податків. Тобто вони робили все те, що в наш час роблять представники різних силових структур. Таке визначення стосується і героя нашої розповіді.

У Біблії, в 25 розділі книги Чисел, є перша історія про Пінхаса. Це історія про те, як ізраїльтяни повстали проти Бога. Вище в Святому Письмі було описано численні чуда, пов'язані з виходом ізраїльтян з єгипетського рабства і приходом їх до землі, яку їм обіцяв Бог. Все це було здійснено за безпосередньою участю Господа. І ось нарешті настав час увійти до довгоочікуваної землі. Її вже видно. Від неї їх відділяла лише річка Йордан. Це була остання стоянка ізраїльського табору… Але тут виникла проблема.

Поряд з тим місцем, де євреї розмістили свій табір, були поселення народу Моаву, який не дуже любив ізраїльтян і не хотів, щоб ті входили в землю, яку їм обіцяв їх Бог. Моавітяни не мали сильної армії і тому вирішили діяти хитрістю. Вони стали посилати своїх дочок до ізраїльських юнаків, щоб їх звабити і щоб молоді євреї, одружившись з ними, почали поклонятися богам своїх дружин і, таким чином, відпали від віри у свого Бога: "Народ ізраїльський зачав ходити на розпусту до моавських дочок, а вони закликали народ до жертов їхнім богам, - і народ їв та вклонявся богам їхнім. І Ізраїль приліпився був до ідола Ваала. І запалав гнів Господній на Ізраїля. І сказав Господь до Мойсея: "Візьми всіх голів народу, та й повішай їх для Господа навпроти сонця. І відвернеться палючий Господній гнів від Ізраїлю". Зверніть увагу, Бог сказав, щоб керівник Його народу Мойсей показово стратив всіх керівників народу, які поклонялися ідолу. Той Бог, котрий дав заповідь "Не вбивай!", тут каже: - "Вбий"! В цьому немає протиріччя, тому що заповідь "Не вбивай!" застерігає людину від самовільного рішення щодо злочинного вбивства нею іншої людини. Тут Бог дає Свою санкцію на страту тих, хто зрадив Його. Мойсей виконав волю Бога. Він сказав до Ізраїлевих суддів: "Позабивайте кожен мужів своїх, приліплених до ідола Ваала".

Ця ситуація була для Мойсея та інших керівників Ізраїля дуже важкою і від того "вони плакали при вході скинії заповіту". Розпуста тоді серед ізраїльтян досягла такого рівня, що багато хто з них відкрито вступав у перелюб з жінками з язичницьких племен. Люди відкинули моральні і духовні закони, які Бог заповідав їм виконувати. У своїх гріхах вони чинили і духовний, і фізичний перелюб. Так ізраїльтянин Зімрі, начальник батькового дому Симеона, привів у табір мідіянітянку Хазву, дочку Цура, що з племені Мідіянського. Це було скоєно перед очима Мойсея і всього ізраїльської громади! І це після оголошення про те, що за поклоніння ідолу і блуд в таборі введена смертна кара?! Беззаконня відбулося прилюдно, перед очима всього народу і вищого його керівництва, видатний ізраїльтянин, що знав Закон Бога-Вседержителя, прямо перед входом до скинії поклонявся ідолам з жінкою-язичницею, а потім ввів її до свого намету, щоб там віддатися з нею тілесним втіхам. Можливо, він вважав, що знатне становище його і цієї жінки захистять їх від покарання. Що ж, як бачимо, немає нічого нового під сонцем - такі беззаконня і безкарність траплялися як раніше, так і сьогодні, як в Ізраїлі, так і в Україні.

Але не в тому випадку: "Побачив це Пінхас. І встав він з-посеред громади, і взяв списа в свою руку. І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до середини мешкання, та й пробив їх обох ізраїльтянина та ту жінку, аж через її черево" (Числа 25:7-8). Один ізраїльтянин знехтував словами Господа і свого керівника, другий їх виконав. Чи це не є яскравим прикладом для нас? Прикладом того, як віруючі військовослужбовці і правоохоронці повинні чітко і неупереджено виконувати військові статути і закони, захищаючи свою країну від зовнішнього ворога і від порушників її внутрішнього порядку?

До моменту, як цей Господній служитель своєю рукою поклав край беззаконню, від Божої кари серед ізраїльтян за їх гріхи "померло в поразці (тобто від епідемії якоїсь заразної хвороби) двадцять і чотири тисячі", але після його втручання "була стримана поразка Ізраїлевих синів". Бог сказав тоді Мойсею: "Пінхас відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, коли він запалився ревністю Моєю серед них. І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй ревності. Тому скажи: ось Я даю йому свого заповіта: мир. І буде йому та насінню його по нім заповіт вічного священства за те, що він запалився для Бога свого, і очистив Ізраїлевих синів".

У Псалмі 105(106):28-31 про цю ситуацію написано, що ізраїльтяни "служили Ваалові, й їли вони жертви мертвих, і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них! І встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась, і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки". Праведний воїн прийняв рішення - виконати слова Бога! Тому Бог назвав його вірним і, таким чином, порівняв його з Авраамом! "Ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність" (Буття 15:6). В результаті, Бог зробив віруючого в Нього воїна Пінхаса не просто священиком, а первосвящеником, і пообіцяв йому і його нащадкам вічне священство і благословив первосвященство Пінхаса.

У 31 розділі книги Чисел наведена ще одна подія з життя цього мужа Божого, де він, як начальник над начальниками Левитів (служителів, які виконували роботи спочатку при скинії, а потім при Єрусалимському храмі), брав участь в проведенні військової операції проти мідіян: "Послав їх Мойсей тисячу з кожного племені до їх війська, і Пінхаса на війну, і святий посуд, і сурми для сурмлення в його руці". У результаті жоден солдат не загинув! "Твої раби перелічили військових, що під нашою рукою, і нікого з нас не бракувало" (Числа 31:49). Господь був з Пінхасом!

Четверта історія про Пінхаса наведена у книзі Ісуса Навина (22-й розділ), де він вже як священик брав участь у вирішенні конфлікту між племенами Ізраїля, який міг призвести до громадянської війни. Конфлікт виник після того, як земля ханаанська була завойована армією Ізраїля і солдати двох з половиною єврейських лівобережних племен поверталися до себе додому, на лівий берег Йордану. "Прийшли до йорданських могил, що в ханаанському Краї, і збудували там сини Рувимові і Ґадові та половини Манасіїного племені жертівника над Йорданом, жертівника великого на вид. І почули це Ізраїлеві сини, і була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, щоб піти на них війною".

Цю кризу можна було вирішити, тільки зрозумівши мотив, яким керувалися будівники жертівника. Священик Пінхас досліджував ситуацію і, прийнявши правильне рішення, запобіг розв'язанню громадянської війни. "І послали Ізраїлеві сини до синів Рувимових і Ґадових та до половини Манасіїного племені ґілеадського краю Пінхаса та з ним десять начальників з усіх Ізраїлевих племен".

Лівобережні воїни розповіли: "Ми зробили жертівника не на цілопалення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами. Щоб не сказали ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі! Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відвертатися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопалення, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його. І почув священик Пінхас та начальники громади й голови тисяч Ізраїлевих, що були з ним, ті слова, і було це добре в їхніх очах. І вернувся Пінхас та начальники до Ізраїлевих синів, і здали їм звіт. І була добра та річ в очах синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край". Пінхас зрозумів, що новий жертівник був побудований не для принесення жертв Богові, а як пам'ять про спільне завоювання Ханаанської землі воїнами усіх 12-ти Ізраїлевих племен. Господь був із Пінхасом!

П'яту історію про героя нашої розповіді нам дає книга Суддів 20:27-48, де описаний кривавий конфлікт Ізраїля зі своїми братами з племені Веніямина. Люди цього племені в своєму повсякденному житті перестали виконувати заповіти Бога. І внаслідок цього вони морально зіпсувалися і стали займатися чоловічою і жіночою проституцією, вони дійшли до того, що до смерті ґвалтували людей. Тому одинадцять племен Ізраїля пішли війною на 12-те плем'я. "І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там. А Пінхас стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: "Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?" А Господь сказав: "Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку"". Тут, як у випадку з жінкою мідіянітянкою, Пінхас приймає рішення, яке зумовило смерть людей. Після ухвалення цього непростого рішення був жорстокий бій між братами, в результаті якого було знищено майже все плем'я Веніяминове. "Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, усе це люди хоробрі. І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда. І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловік, що витягають меча, усе це люди хоробрі. І повтікали в пустиню шістсот чоловік. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці. А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, мужчин із міста, і худобу, і все знайдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем".

Бог із милості Своєї не дав цьому племені відступників повністю зникнути. З 600 осіб, що залишилися живими, Він відродив це плем'я, яке в подальшому стало вірним Йому і єдиним союзником племені Юди при захисті Єрусалиму та Храму. Але первосвященик Пінхас тоді не міг цього знати. Він просто був вірний Богу і виконував Його волю.

Колишній воїн Пінхас став справжнім лідером свого народу. Він був добрим взірцем для навколишніх людей в слухняності Богу і присвяті Йому. У критичних ситуаціях він дотримувався Божих веліннь і тому він знав, що треба робити. Він мав бачення від Бога і тому швидко приймав правильне рішення і виконував його. Люди, які оточували Пінхаса, набували від нього хороші якості характеру. Пінхас одержував благословення від Бога, будучи і воїном, і священиком. Він став третім в історії Ізраїля первосвящеником і вірно служив Господу протягом 19 років.

Як у ті давні часи, так і сьогодні, від нас, "силовиків", Бог очікує тієї вірності, яка б виявлялася і в нашій службі, і в нашому житті поза службою. І сьогодні багато хто з наших колег вірять в Бога. У своїй службі ми керуємося військовими статутами, але для того, щоб з честю виконати свої службові обов'язки нам, по-перше, необхідно зрозуміти і з Божою допомогою виконувати Небесний Статут Господніх заповідей. І в багатьох це виходить. З вірою в Бога Біблії це може вийти ще краще, ніж у найбільш старанного служаки, який служить, але без віри у Всевишнього. І якщо ви, прочитавши ці історії, захочете служити і бути благословенними Богом, як Пінхас, то віруйте і керуйтеся в житті Божими настановами, як він. Хай Бог благословляє вас, як Він благословляв Пінхаса.

Валентин Кореневич